Свято Покрови

Мета: ознайомити учнів зі святом Покрови, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української культури; сприяти примноженню родинних і національних традицій. Виховувати любов та пошану до традицій українського народу.

Вступне слово учителя: Який же багатий український народ на звичаї і традиції, а ще більше – на свята. Всім українцям добре відоме свято Покрови, адже воно є дуже символічним, несе у собі багато традицій. Для кожного Покрова означає щось своє…Й справді, Покрова збирає та об’єднує все найкраще, бо навіть жнива закінчуються у цей день. Таким чином, Покрова збирає все найдорожче від природи і дару людям – урожай.

Учень:

Золота красуня – осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує,
І картини дивні, чарівні малює!
Учениця:

Небо синє-синє, листя кольорове,
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти.
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Учень 1: 14 жовтня одне з найбільших осінніх свят – свято Покрова.

Учень 2: :За народними уявленнями Покрова піклується про сім’ю, шлюб, здоров’я та благополуччя родини.

Матусенько Божа, люба та мила,

Як вечір надходить, усі ми в поклоні

До тебе підносим маленькі долоні.

І молимось щиро за маму і тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата,

За всіх, кого любим, за всіх, хто нас любить,

Хто нам помагає і ніжно голубить.

Учень3: А скільки легенд, переказів існує про походження свята. Одна із них така.

ПОХОДЖЕННЯ СВЯТА

Учень 4: 910 року Візантія вела війну з сарацинами. Константинополю загрожувала небезпека. Всі зібралися у Влахернському храмі і молилися. Здавалося, що становище захисників безнадійне.

Учень 5: І тоді сталося чудо! 14 жовтня чернець Андрій раптом побачив у небі над містом Божу Матір. Богородиця опустила додолу омфор ( так

називається покривало у вигляді широкого шарфа). Підбадьорені небесною підтримкою греки-християни перемогли.

Як же святкують.

Учень 2: Як же святкують цей день? Проснувшись, ще в ліжку просили Покрову, щоб дала міцного здоров’я, без хвороб пережити зиму.

Учень 3: В день свята жінки вставали до сходу сонця, протоплювали піч і

закривали димохід. У такий спосіб “заганяли” тепло до хати на зимовий період.

Учень 4: Потім найстарша жінка в сім’ї знімала з ікони святого рушника і чіпляла його над вхідними дверима. Як тільки починали дзвонити в церкві, вся родина ставала під рушником. Найстарша при цьому говорила:

Пресвятая Покрівонько,

Перед твоїм покривалом

Голови схиляєм.

А потім просили всі разом (учасниці стають, як на молитву)

Прохаєм Покрівоньку од лиха укрити,

Здоров’ячко всім нам знов обновити!

Учень 5:Після здійснення ритуалу брали з собою калачі для поминання померлих родичів і йшли до церкви. Вдома залишалась найстарша жінка.

Вона повертала рушник на ікону і молилась Богородиці.

Учень 1 : В день свята бідним роздавали милостиню і запрошували на обід до себе. В багатьох селах святкували “мед”, “храм”, “празник”. Всі страви та їжа для худоби готувались заздалегідь. На Покрову працювати “великий гріх мати”.

Учень 2: В Україні свято Покрови мало велику популярність. Із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, приказок, прислів'їв.

Народні прикмети.

Господарі в цей день примічали погоду: якщо вітер віяв із півночі — зима мала бути холодною і з великими снігами; якщо з півдня — теплою.

У народі казали: «Свята Покрова землю вкриває де листом, а де — сніжком».

Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, а пізніший відліт — зима не квапитиметься.

Учениця. З Покрови господарі починали робити загати коло хат, затикували мохом стіни, давали лад і господарським приміщенням. На Покрову перший раз розпалювали печі дровами з вишні або яблуні, примовляючи: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря добром». Вважалося, що віднині в хаті всю зиму буде тепло.

Учень. На Покрову згодовували худобі останній сніп вівса і тримали її в хаті. А зерном із цього снопа годували курей.

«До Покрови давали молоко корови, а по Покрові пішло молоко в роги корові», «До Покрови думай про нашу корову».

Учень :До свята треба було закінчити всі найважливіші городні роботи. За

повір’ям, після Покрови земля повинна відпочивати. Копати, сіяти, вважалось за великий гріх.

Учень : На того, хто, не встиг впоратись – дивились із осудом, як на гріш-

ника, який накликав недорід на всі поля.

Учень: В народі говорили: “Не сій по Покрові, бо на полі буде голо”, “Хто

посіє по Покрові, той не матиме й корові”

Учень: “Як по Покрові, то по теплові”, - промовляли старші. І примічали, якою на цей день була погода - такої чекай і зими. Якщо вітер з півночі – чекай холоду або з заходу – помірною.

Учень: Якщо листя на березі та на вишні ще тримається на деревах – зима буде теплою, а коли вже опало – чекай суворої зими.

– Яка погода на Покрову, такою буде зима.
– Якщо бузьки не відлетіли до Покрови – на теплу зиму.
– Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його як до січня.
– Вишня має зелене листя – буде сувора зима.
– Якщо сухо і тепло – зима буде пізньою.
– Якщо бджоли заліпили зовсім лотки – на сувору зиму.
– Листя швидко осипається – на ранню і люту зиму.

Учениця. До Покрови закінчується оранка, сівба, господарі ховали на зиму плуги, борони. З'являлася можливість трохи перепочити від безперервної виснажливої праці: «Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться», «Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова».

Учень. Хто не встигав засіяти озимину до свята, про такого говорили: «Хто сіє на Покрові, той не має що дати корові». Звертаючись із проханням, промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногам по болоті ляпати!»

Новосілля.

(У запису звучить пісня “Від Києва до Лубен”)

Учень : Якщо хто вселявся в нову хату, то вхідчини справляли саме на Покрову. Це завжди вважалось гарною прикметою. “Матір Божа покриє все, що було поганого в старій оселі і принесе в новий дім радість, мир, злагоду та добробут”.

Учень:За традицією, батьки новоселів вибирали із старої печі жар і пере

носили її до нового. На даху ставили “квітку”, часто ще й збірну. Кожен гість бере із собою на новосілля хліб-сіль, рушник, дарунок і квітку.

Учень: А запрошували на новосілля так!

(Мелодія пісні посилюється. Господарі і гості з усіма атрибутами виходять на сценічну площадку з двох протилежних боків)

Господарі: Запрошуємо вас, дорогі гості, заходьте до нашої хати, не минайте. Щоб радість і щастя ніколи не минали нашого двору.

І гість: Чи вдома, вдома господарі дому? Вітаймо!

Щастя, здоров’я вам в домі новому – Бажаймо!

ІІ гість: Хто в цьому домі живе-поживає?

Того з новосіллям щиро вітаєм!

Бажаєм щастя усім в цьому домі,

Радості, миру вам в домі новому!

ІІІ гість: Щоб фундамент і підвали вам сто років простояли!

ІV гість: Щоб у вікна широкі – лились світла потоки!

І гість: Ми довго думали, радились, щоб його вам таке подарувати з цієї

нагоди…..

Разом: І вирішили…..

ІІ гість: Придбати вам на нове господарство оцей чарівний горщик!

ІІІ гість: А зробили його майстри гончарної справи з Опішні, що на Полтавщині. Може чули про тих знаменитих гончарів. Тому можете не сумніватись, він таки й справді чарівний. Так от кладемо вам в цей горщик жита, щоб в домі новім було радісно жити!

І гість: Та гілку дуба, щоб міцними всі в родині були та здоровими і дужими, як він.

ІІ гість: Та мірочку гороху, щоб від своїх трудів багатіли потроху.

ІІІ гість: І ще трішечки вівса, щоб частіше, як от зараз збиралась родина

ваша вся!

ІV гість: Та вкинемо квасолі – для гарної в домі долі.

І гість: А я вкину вам любистку - для любові й затишку.

ІІ гість: Ну, і головку часнику, щоб що коли вам не зварили, було усе всім до смаку! (шепоче) Та від дурного ока збереже.

І гість: Тож все те, що примовляється, хай в майбутньому збувається.

Разом: Нехай буде так!

(Виконуючи пісню “Від Києва до Лубен”, виходять)

Учень : Старі люди говорили ще й таке: “Свята Покрова в церкві стояла та хороших людей парувала.” Від Покрови до осіннього посту – пора весіль. Дівчата завжди молились Богородиці, щоб посприяла знай ти їм вірного друга в житті.

Свята Покровонько,

Покрий мою головоньку

Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою дитиною,

Щоб із сторони,

Щоб свекорко, як батенько,

До мене були.

Свекрівонька, як матінка,

Мене прийняли.

Щоб діверки та зовиці,

Мов братики й сестриці,

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім’ї догодила,

Всім мила була.

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

Учень: Існує повір’я, що Покрова – заступниця молоді, сприяє щасливому одруженню. Тому часто саме на свято засилали старостів.

Учень: Дівчата! Ви чули? Сьогодні Оксану Карпенко сватають! Пішли під вікна.

Учениця. Із настанням Покрови в селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата із самого ранку бігли до церкви і ставили святкову свічку, бо вірили: котра перша поставить її, та скоріше заміж вийде.

Сватання.

Оформлення сцени: піч, стіл, лави. Виходять виконавці ролей: Матері, Батька, Дочки. Чути стукіт (раз, два, третій) На авансцені Перший та Другий староста та Петро. Вони тримають хліб, загорнутий в рушник, пляшку.)

І : Добрий вечір!

Мати: Боже мій, це вже старости ідуть. Оксано, швидше на стіл хліб клади (до чоловіка) А ти кожуха вивертай та клади на лавку. Сідаймо мерщій.

ІІ : Та пустіть же люди добрі в хату! Тут таке надворі робиться, а ви в хату не пускаєте. Побійтеся Бога!

Батько: Та хто вас знає, що ви за люди, чого вам треба? Ніч темна, хто його

знає, що ви надумали – хороше чи погане?

І : За дверима не взнаєте. Хоч гроші візьміть, а до хати впустіть!

Мати: (до чоловіка) А іди-но, відчини. Може ж не лихі люди?

(Батько відчиняє, старости заходять)

ІІ : (молячись на образ) Дай же вам, Матінко Божа, добрий вечір!

Допоможи вам відпочивати, а нам, те, що задумали, – взяти.

Мати: Отакої?! Спочатку попросилися до хати, а тепер хочете нас обібрати?

І : Кланяємося вам хлібом і сіллю!

Батько: Дякуємо вам за хліб та сіль. Проходьте та сідайте.

ІІ : Та нам не того, щоб сідати, а того, щоб пошукати.

Мати: А ви все своєї. Ми вас просимо сідати та розказати, хто ви, звідки і що шукаєте?

І : Ми люди німецькі, ідемо із землі турецької. Раз дома у нашій землі випала пороша. То й пішли ми з моїм товаришем (киває на другого свата) пошукать звіриного сліду. Ходили, ходили, нічого не знайшли.

Аж дивимось, іде нам на зустріч князь, підніма угору плечі і говорить такі речі: “Ой, ви, хлопці, окажіть мені дружбу. Трапилась мені куниця, красная дівиця. Не їм, не п’ю і не сплю од того часу, та все думаю, як її дістати. Поможіть мені її спіймати”. От пішли ми по слідах, по городах, ніде куниці немає. А сьогодні вранці встали і на слід її напали. Видно, то звір наш, та пішов у двір ваш. А з двору у хату та й сів у кімнату. ут і мусимо його спіймать. Оце нашому слову кінець, а ви даєте ділу вінець: оддайте нашому князю куницю – красную дівицю. Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай ще підросте?

Мати: (до Оксани) Колупай піч, колупай.

ІІ : Та тут уже нема чого тлумачить: оддайте за нашого Петра вашу Оксану А пройдись-но, Петре, по хаті: чи не кривий бува, чи не горбатий, не сліпий і не безбокий (бере Петра водить по хаті). Дивись, Оксано, це тобі не грушку з’їсти, доведеться вік вікувати.

Оксана: Та ну вас. Хіба я його не знаю?

І : Бачу сподобався наш парубок. А нашому парубку ваша дівка люба. То кажіть уже своє слово, що даремно в ступі воду товкти.

Батько: А що, доню?

Оксана: Як ви, тату, і ви, мамо, так і я.

Батько: Ось що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цура- ємось, а щоб ви нас не порочили, що ми передержуємо куницю або красную дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи так, жінко?

Мати: Як скажеш, так і буде. Ти батько, ти усім нам голова.

Батько: Еге ж, дочко, годі піч колупати, давай чим оцих французів пов’язати.

Мати: Іди, іди, доню. Чуєш батько велить. Може нічого не придбала? Не

вміла матері слухатися, не вчилася прясти, не пілготувала рушники? Та їх же валом. Один одного кращий.

(Дівчина зібралась іти за рушниками та хусткою)

І : Підожди, підожди, голубонько. Коли не знаєш порядку, питай у бувалих Треба перше закон сполнить. Сідайте, батьку, і ви, мамко, на оцей кожух. А ти, доню, тричі кланяйся батькам, дякуй за хліб, сіль, за науку і проси благословєніє на добре діло.

(Оксана вклоняється батькам, як її благословляють, а потім на дерев’яній тарілці виносить рушники і хустку. Свати пов’язують один одного через праве плече під ліву руку рушником)

ІІ : Спасибі свату і свасі, і молодій княгині, що вона рано вставала і рушники пряла.

(З правого боку, за пояс дівчина вставляє хусточку. Молоді беруться за руки і підходять до батьків. Тричі вклоняються)

Батьки: Благословляємо вас щастям і здоров’ям, віком довгим і розумом добрим долею щасливою.

Учень: Для козаків свято Покрови було найбільшим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю закупницею і покровителькою. На Запорожжі в козаків була церква святої Покрови.



Пісня “ Щоб в нас і в вас все було гаразд”.