НЕХАЙ УКРАЇНА У ЩАСТІ БУЯ
У ТІМ НАГОРОДА І ВТІХА МОЯ.
М.СТАРИЦЬКИЙ
Кожен народ має свої звичаї, святині, символи, образи дерев, квітів,птахів. Це символи держави.
Учні: Калина, верба, тополя, могутній дуб,чорно6ривці, хрещатий барвінок, мальви під вікном, лелеки, соловейко, жайворонок, соколонько — це символи нашої України.
Ведучий:Сьогодні наша мова піде про два чудові дерева: вербу і калину.
Учень:КАЛИНА — чудовий кущ, який навесні цвіте білим. Про цей чудовий кущ співає в своїй пісні Павло Зібров:
Білий цвіт на калині, як фата на дівчині
Білим цвітом калина рясна
Цвіт калини кохання, цвіт калини чекання
Білим цвітом буяє весна.
Учитель: А чому цей чудовий кущ так названо?
Є легенда про яку нам розкажуть..."
Учень. "Ось як про це розповідає народна легенда ,
Напали на Україну турки і татари. Усе нищили на своему шляху, а дівчат і хлопців забирали в полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села, Але дівчина почала тікати. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посилались на -землю червоні намистинки. Забрали ворога красуню, і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли, з них виросли прекрасні кущі з червоними ягодами. Назвали їх люди калиною. З того часу й pосте на землі цей чудовий кущ. ;
Учень: легенда 2
І дійсно калина віддавна уособлювала красу України, духовну міць її народу, засвідчує любов до рідної землі, символ дівочої краси і кохання, материнської любові.
Звучить пісня "Ой є в лісі калина"
Учень: Найбільше в Україні шанували калину. Не було такої хати біля якої б вона не росла. Калина біля материнської хата не тільки окраса, а символ нашого духовного світу, наша спадщина, наша Берегиня. Є таке повір'я — якщо зробити з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду—син. Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежнішого звуку ніж звук калинової сопілки. В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я "милуйся калиною коли цвіте, а дитиною—коли росте."
Конкурс: Живе образ калини не тільки в піснях , казках, легендах, а й в прислів'ях та приказках . Які прислів'я та приказки про калину ви знаєте?
1.У лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками.
2. Запишалася калина неначе красная дівчина.
3. Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.
4.Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
5.Без верби і калини нема України.
Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня", згадує: Мама казала: "Посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі і мені. А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля хати. Неньки нема, але є калина—її мудрість, її безсмертя."
Дуже любив калину Тарас Григорович Шевченко. В селі Калинівці неподалік від того місця, де стояла хата Шевченків, росте і досі величезний кущ калини, той в якому ночував колись сирота Тарас, коли його мачуха виганяла з хати. У багатьох віршах Шевченка є образ калини:
Про калину писав І. Франко, Л. Українка, Т. Шевченко, та г. Демченко написав чудову казку "Калинка" (Н. Скрипченко, читанка, 1 клас).
Танок
Люди здавна помічали красу природи. Як блищить роса на вербовому листочку. Як буяє запашна квітка. Як над річкою чи біля ставка пишається червона калина. І намагались усе це відтворити у своїх піснях, малюнках, вишиванках. Певне, так і з'явилися квітчасті рушники. Ними прибирали сільські господи. На такий рушник клали хліб-сіль, коли зустрічали дорогих гостей. Молоді, одружуючись, ставали на вишитий рушник, щоб їх життя було квітуче, щасливе, багате. В народі кажуть: "На рушник стати, щастя й здоров'я мати."
На рідній Україні в великі свята
З хлібом калина поруч була.
Рушник мав різні узори. Хрещатий барвінок слався по ньому, голуб з голубкою воркували на його білому полотні. Та найбільшою увагою і любов'ю користувалася у вишивальниць калина. Мабуть, тому що про калину складено багато пісень. Ниточка до ниточки — і снувалась зелена або чорна мережка, переплетена рожевими гронцями.
Пісня «Деревце роду»
З калиною часто порівнювали вродливу дівчину. Калиновий кущ прикрашав подвір'я, особливо під вікном. Восени милує око своїм білим - пребілим цвітом, а восени — буйними червоними кетягами. Дозріває калини пізно, коли вже морози дихають.
У народі цінують калину за цілющі її властивості, з ягід варять кисіль, джеми, варення. Тому й садили калинові кущі біля кожної оселі , а особливо біля криниці, щоб вода була холодна і смачна. ( "Тарасик і Тетянка ламають калину на леваді. Калини тут багато. Он по лозняку та вільшанику неначе багаття палахкотить. Рясно-рясно червових кетягів на кущах. Калину ламати саме час, бо ягоди прихватив морозець, а від того вони солодшають. Принесуть калину додому, бабуся пов'яже їх в пучки і повісить на горищі. Кращих ліків за калину й малину годі й шукати. Як хто застудиться, бува бабуся заварює чай з калиною — з ягодами, листям і гілочками. Посьорбаєш того чаю, і все минеться.")
Вірш Калина.
Учень. "Ось як про це розповідає народна легенда ,
Напали на Україну турки і татари. Усе нищили на своему шляху, а дівчат і хлопців забирали в полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села, Але дівчина почала тікати. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посилались на -землю червоні намистинки. Забрали ворога красуню, і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли, з них виросли прекрасні кущі з червоними ягодами. Назвали їх люди калиною. З того часу й pосте на землі цей чудовий кущ. ;
Учень: легенда 2
І дійсно калина віддавна уособлювала красу України, духовну міць її народу, засвідчує любов до рідної землі, символ дівочої краси і кохання, материнської любові.
Звучить пісня "Ой є в лісі калина"
Учень: Найбільше в Україні шанували калину. Не було такої хати біля якої б вона не росла. Калина біля материнської хата не тільки окраса, а символ нашого духовного світу, наша спадщина, наша Берегиня. Є таке повір'я — якщо зробити з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду—син. Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежнішого звуку ніж звук калинової сопілки. В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я "милуйся калиною коли цвіте, а дитиною—коли росте."
Конкурс: Живе образ калини не тільки в піснях , казках, легендах, а й в прислів'ях та приказках . Які прислів'я та приказки про калину ви знаєте?
1.У лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками.
2. Запишалася калина неначе красная дівчина.
3. Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.
4.Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
5.Без верби і калини нема України.
Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня", згадує: Мама казала: "Посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі і мені. А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля хати. Неньки нема, але є калина—її мудрість, її безсмертя."
На калині мене мати колихала
Щастя й долю в чистім полі виглядала
Ой калинонька червона не хилися
Від землі наснаги й соку наберися.
Дуже любив калину Тарас Григорович Шевченко. В селі Калинівці неподалік від того місця, де стояла хата Шевченків, росте і досі величезний кущ калини, той в якому ночував колись сирота Тарас, коли його мачуха виганяла з хати. У багатьох віршах Шевченка є образ калини:
Зацвіла в долині червона калина
Ніби засміялась дівчина-дитина
Любо-любо стало, пташечка зраділа
І защебетала.
Про калину писав І. Франко, Л. Українка, Т. Шевченко, та г. Демченко написав чудову казку "Калинка" (Н. Скрипченко, читанка, 1 клас).
Танок
Люди здавна помічали красу природи. Як блищить роса на вербовому листочку. Як буяє запашна квітка. Як над річкою чи біля ставка пишається червона калина. І намагались усе це відтворити у своїх піснях, малюнках, вишиванках. Певне, так і з'явилися квітчасті рушники. Ними прибирали сільські господи. На такий рушник клали хліб-сіль, коли зустрічали дорогих гостей. Молоді, одружуючись, ставали на вишитий рушник, щоб їх життя було квітуче, щасливе, багате. В народі кажуть: "На рушник стати, щастя й здоров'я мати."
На рідній Україні в великі свята
З хлібом калина поруч була.
Рушник мав різні узори. Хрещатий барвінок слався по ньому, голуб з голубкою воркували на його білому полотні. Та найбільшою увагою і любов'ю користувалася у вишивальниць калина. Мабуть, тому що про калину складено багато пісень. Ниточка до ниточки — і снувалась зелена або чорна мережка, переплетена рожевими гронцями.
Пісня «Деревце роду»
З калиною часто порівнювали вродливу дівчину. Калиновий кущ прикрашав подвір'я, особливо під вікном. Восени милує око своїм білим - пребілим цвітом, а восени — буйними червоними кетягами. Дозріває калини пізно, коли вже морози дихають.
У народі цінують калину за цілющі її властивості, з ягід варять кисіль, джеми, варення. Тому й садили калинові кущі біля кожної оселі , а особливо біля криниці, щоб вода була холодна і смачна. ( "Тарасик і Тетянка ламають калину на леваді. Калини тут багато. Он по лозняку та вільшанику неначе багаття палахкотить. Рясно-рясно червових кетягів на кущах. Калину ламати саме час, бо ягоди прихватив морозець, а від того вони солодшають. Принесуть калину додому, бабуся пов'яже їх в пучки і повісить на горищі. Кращих ліків за калину й малину годі й шукати. Як хто застудиться, бува бабуся заварює чай з калиною — з ягодами, листям і гілочками. Посьорбаєш того чаю, і все минеться.")
Вірш Калина.
Посадіть калину...
Коло школи.
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля -
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину...
На городі.
Щоб розквітнула земля!
Із роси - пречиста врода.
З неба почерк журавля.
Посадіть калину...
Коло тину.
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина -
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину..
Коло хати,
Щоб на всеньке, на життя
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час!
Вона любить дуже волю,
Хай же воля любить нас!
Синє небо, Чисте поле...
Посадіть калину
Коло школи.
Нині цвіт її не стерся,
Не зів'янув в спориші,
Припадає коло серця,
Залягла вона в душі
.Поряд з калиною символом України є верба.
"Без верби і калини нема України" — каже прислів'я. Справді важко уявити собі нашу землю без верби. Своїм корінням верба скріплює стрімкі береги та греблі, вони красуються обабіч шляхів, ними обсаджують левади і городи. Про вербу— тиху, скромну, беззахисну — народ складав безліч пісень та легенд. Оспівують її і поети.
Ось верба з віршів Шевченка:
А верби понад ставами
Тихесенько купають
Зелені віти...
І досі сниться понад горою
Між вербами над горою
Біленька хаточка
Степи, лани мріють.
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Реве та стогне
Дніпр широкий
Сердитий вітер завива
Додолу верби гне високі
Горами хвилі підійма..
Перебуваючи на засланні, у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Поливав, доглядав, і виросла вона йому на втіху. Росте та верба й досі.
Чомусь верба викликає найчастіше задуму, смуток, чи не тому в народній творчості вона уособлювала жіночу долю, з її образом пов'язували нещасливе кохання.
Тиждень перед Великоднем, називають вербною неділею. Тоді освячують вербу, б'ють нею дівчат, примовляючи "не я б'ю — верба б'є, за тиждень — Великдень". Цим нагадують, що після Великодня можна справляти весілля.
Ми сьогодні поговорили про народні символи нашої держави, тож нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить у ваш дім лише радість.І на кінець заспіваємо пісню.
Звучить піонерський гімн "Веселкова пісня"
Немає коментарів:
Дописати коментар